Забутий Будинок піонерів став туристичною принадою Одещини: як це вдалося
Колишній Будинок піонерів у селі Троїцьке на Одещині з часом перетворився на культурний осередок і музей народного мистецтва. Сьогодні сюди приїздять туристичні групи, а сам простір входить до обласного маршруту «Любашівські мандри».
Музей працює на базі Троїцького Будинку народної творчості і зберігає роботи заслуженого майстра народної творчості України Ростислава Палецького, а також воєнні артефакти та галерею загиблих захисників України з громади.
На відміну від класичних музеїв, цей простір поєднує експозиції з живою роботою: тут проводять майстер-класи, формують нові виставки й одночасно працює волонтерський хаб, який із початку повномасштабної війни допомагає фронту.
Про роботу музею, його історію та щоденне життя «Одеському життю» розповів хранитель експозиції й волонтер Олександр Славинський, який опікується будівлею та зборами з перших років її існування.
Цю будівлю художнику збудував друг Хранитель експозиції музею й волонтер Олександр Славинський
У Будинку народної творчості зберігаються колоритні полотна заслуженого майстра народної творчості України Ростислава Палецького (1932-1978), якому 10 січня виповнилося б 93 роки, його учня Миколи Притикіна, послідовниці Лариси Бабінець, декоративні маски з пап’є-маше, гіпсові тарелі й акварелі художника Миколи Скалозуба, колекція старовинних рушників, вишитих картин та ужиткового начиння селян ХІХ-ХХ століть.
Витвори Миколи Скалозуба
– Новітні музейні експозиції формують твори лауреатів премії імені Палецького, заснованої Любашівською селищною радою, воєнні трофеї та артефакти російсько-української війни, галерея портретів загиблих на війні героїв-земляків, – повідав хранитель троїцьких скарбів та волонтер Олександр Славинський. – Будівлю ще 1970-го звів директор міжколгоспбуду, троїчанин Павло Лисенко для свого друга, новатора у жанрі національного декоративного розпису Ростислава Палецького.
Чому музей став популярним?
Після трагічної загибелі народного маляра у березні 1978 року одразу набігли «кедебісти». Дещо забрали, щось знищили. Залишилась дещиця з великого творчого доробку генія, яку зберігають у музеї. Відвідуючи меморіальну кімнату майстра, глядачі довго розглядають колорити барв та візерунків на картинах Палецького, який у своїх орнаментах майстерно закодував сюжети національної вольності та ідентичності.
Бандура яка належала Ростиславу Палецькому
А ще митець грав на бандурі, яка також зберігається в музеї, досліджував фольклор та етнографію, збирав з однодумцями зразки народної творчості, що прикрашають українську світлицю.
– Приємно, що наш музей дедалі більше приваблює поціновувачів. Бувало, по 50 туристів навідувалося щодня, і попри війну ще їздять діти та дорослі. Адже Троїцький осередок культури та народознавства входить до обласного туристично-екскурсійного маршруту «Любашівські мандри». Ще більше зросла популярність музею після публікацій про життя і творчість художника в «Одеському житті», – розповів пан Олександр.
В музеї можна не лише дивитися, а й майструвати Картини Ростислава Палецького у селі Троїцьке
Крім екскурсій, Олександр Славинський влаштовує для туристів майстер-класи з виготовлення масок з пап’є-маше. В пам’ять про митця і поета Миколу Скалозуба, який витворив пантеон слов’янських богів, нечисті й колоритних типажів, що займає одну з виставкових залів і є дуже популярним серед туристичних груп.
Також культпрацівник прискіпливо вишукує цікаві експонати. Каже, що з десяток картин ще зберігаються в оселях чи гаражах троїчан, котрі, на жаль, поки що не хочуть передати їх у Троїцьку мистецьку скарбницю.
Як у Троїцькому допомагають ЗСУ та до чого тут музей Музей у Троїцькому під час війни став волонтерським хабом
Впродовж війни близько тисячі посилок з необхідними речами, продуктами та гостинцями особисто відправив своїм землякам на передову волонтер Олександр Славинський.
Їх наповненням переймається більшість жителів Троїцького старостату, навколишніх сіл, сільгоспвиробники та підприємці. Безпосередньо у Будинку народної творчості щоденно кипить робота з плетіння маскувальних сіток, теплих шкарпеток, виготовлення окопних свічок. Цією вкрай необхідною справою переймається весь культурний бомонд та майстрині Надтилігульського краю.
– Коли почалась велика війна, місцеві мисливці з рушницями першими стали на охорону рідного краю, щоб не допустити диверсійні групи росіян. А сотні юнаків та чоловіків з Троїцького добровільно пішли на фронт, – розказав Олександр Славинський. — В тилу одразу розгорнулися цехи з виробництва м’ясних консервів. Сировину для їх виготовлення надав найактивніший місцевий аграрій, керівник фермерського господарства «Шевченко» Олександр Бондаренко. А в Будинку народної творчості запрацював волонтерський хаб.
Жодне прохання земляків-захисників, які потребують медикаментів, продуктів, запчастин, інструментів, спорядження, не залишається без уваги пана Олександра. Й всі посилки, зібрані за сприяння меценатів, благодійників та небайдужих земляків, вчасно доставляються на всі фронтові напрямки.
